- ВИМОГОЮ скасувати указ Президента України № 243/2003 від 20.03.2003 “Про збільшення розміру довічної плати за звання дійсного члена та члена-кореспондента Національної академії наук України та галузевих академій наук” (зміненим указом № 64/2005 від 21.01.2005) як такий, що виданий з перевищенням ним повноважень та

- КЛОПОТАННЯМ звернутись з поданням до Конституційного Суду України (КСУ) про визнання неконституційною ч. 3 ст. 23 закону “Про науку і науково-технічну діяльність” (копія нашого Звернення додається).

Відповіддю від 12.09.07 за № 22/982921-26 за підписом керівника Служби з питань звернень громадян О.Паракуди (виконавець А.Є. Максименко) нас проінформовано, що це колективне звернення направлено на розгляд в Міністерство юстиції України в частині питань, що належать до його компетенції. При цьому межі цієї “частини питань” окреслено не було.

Оскаржуємо дану відповідь в позасудовому порядку згідно ст. 17 закону України “Про звернення громадян” як таку, що порушує наші права за ст. 40 Конституції України, ст. 18 закону “Про звернення громадян” отримати відповідь по суті звернення в межах повноважень його адресату.

Вважаємо надану нам відповідь такою, що надана неналежною посадовою особою, з перевищенням нею своїх повноважень, в результаті чого було прийнято очевидно незаконне рішення про спрямування нашого звернення до органу, який апріорі некомпетентний вирішити його.

Так, оскільки в зверненні йдеться про застосування Президентом двох виключних повноважень, то цілком очевидно, що лише Президент має право вирішити нашу вимогу з питання скасування свого власного указу і клопотання про звернення до КСУ, за наслідками чого надати нам відповідь по суті звернення. Будь-який інший орган влади (зокрема Міністерство юстиції України) не має повноважень вирішувати ці питання по суті і може лише надавати поради Президенту у разі необхідності у відповідь на його прохання про це. Тому вказані посадові особи Секретаріату Президента очевидно неправильно вирішили питання про межі повноважень органів державної влади, які мають розглянути наше звернення, чим порушили ч. 3 ст. 7, 19 закону “Про звернення громадян” і створили істотні перешкоди реалізації нашої конституційної гарантії на звернення.

Зважаючи на зазначене, просимо:

• визнати відповідь О. Паракуди і А. Максименко очевидно неправомірною і притягнути їх до відповідальності за прийняття ними незаконного рішення переслати звернення для його розгляду неналежним органом;
• негайно витребувати наше Звернення з Міністерства юстиції й розглянути його по суті;
• вирішити питання, що порушуються в Зверненні по суті, і дати юридично обґрунтовану відповідь на нього.

У разі чергової відписки, маємо намір оскаржити її в судовому порядку та оприлюднити нашу переписку у вітчизняних та закордонних засобах масової інформації.

12 жовтня 2007 р.